Найрідніша

Я цілувати буду бабусені руки,

Які мене гріли з появи на світ.

Я вік буду вдячна за сльози бабусі,

Які наді-мною вона пролила.

Коли я маленькою дуже хворіла,

Вона сироті всю любов віддала.

Бабуся батьків замінила собою.

Життя у любові мені надала.

Зростала хоч я без батьків, сиротою,

Та гарно зодягнена й сита була.

Всю ласку я мала лиш тільки від неї.

Кохала безттямно, мене лиш вона.

Коли я забилась - у неї боліло,

Коли я сміялась - раділа й вона.

Та жити не довго нам так довелося,

Забрали в дитячий будинок мене.

"-Бабуся старенька, - казали ті люди,

-Доглянути більше невзмозі тебе."

Я вірю що Бог таки є на цім світі,

З бабусею нас не змогли розлучить.

І вихід знайшовся як далі нам жить.

Вона приєздила до мене що тижня,

Та сльози втерала від горя мої.

-"Не плач, заспокойся, рідненька онучко",

Вона шепотіла на вушко мені.

Сама ж заливалась від горя слізьми.

Та все вже минулось,

І ми знову разом.

Тепер я догляну бабусю свою.

Я вже повернулась, моя ти рідненька.

На всім білім світі тебе лиш люблю!!!