Зарегистрируйтесь и войдите на сайт:
Литературный клуб «Я - Писатель» - это сайт, созданный как для начинающих писателей и поэтов, так и для опытных любителей, готовых поделиться своим творчеством со всем миром. Публикуйте произведения, участвуйте в обсуждении работ, делитесь опытом, читайте интересные произведения!

Мрія дарує надію на життя

Рассказ в жанрах: Иностранные языки, Разное
Добавить в избранное

5 жовтня видалося теплим і сонячним. Повітря стало прохолоднішим, але ще не почалися осінні дощі. В міському парку було людно. На лавочках сиділи старенькі бабусі і дідусі, молоді пари фотографувались серед золотавого листя, що безмежним килимом вкривало пожовклу траву, а діти весело бігали, грали ігри.

Серед великої кількості людей була і Оксана з сином. Мати втомилася, і сіла відпочити разом із восьмирічним Дімою. Оксана замилувалась красою осіннього парку і поринула у спогади. Із задуми її вивів дзвінкий голос сина:

-Мамо! Поглянь, собака! Можна я віддам йому свій бутерброд?

Оксана важко зітхнула. Знову починається. Діма вже набрид їй проханням купити йому собаку. Але Оксана була категорично проти. Вона розуміла, що всі турботи про домашнього улюбленця ляжуть на її плечі, адже Діма замалий, щоб доглядати за щеням.

-Синку, ти ж знаєш, за собакою нікому буде доглядати. Я цілими днями на роботі, ти в школі, до того ж ти ще замаленький, - ласкаво сказала мама і ніжно обійняла хлопця.

-А тато?

-А тато, - тут голос Оксани зрадницько затремтів, але, на щастя, Діма не звернув на це увагу, оскільки йому було лише 8 років, - а татові ніколи приїжджати до нас, щоб вигулювати собаку.

Діма нахмурився. Оксана, знову зітхнувши, дістала із пакету бутерброд, який поклала на випадок, якщо Діма зголодніє під час прогулянки, і віддала синові. Хлопець пдійшов до собаки і обережно поклав перед його мордою шматок хліба з ковбасою.

Через кілька днів Оксана знову вийшла з сином на прогулянку. Цього разу вона повела хлопчика на дитячий майданчик. Діти гралися, шуміли, бігали один за одним, каталися з гірки.

Ніщо не передбачувало трагедії, яка сталася того дня. Як і раніше, світило сонце, повівав вітерець, всюди лунав дзвінкий сміх дітей.

Діма теж побіг разом з усіма, радісно сміючись. Він поліз на перекладину. Оксана хотіла його зупинити, але не встигла. Її син зірвався вниз, боляче вдарився і не зміг встати...

* * *

Через три місяці посивіла від горя Оксана привезла Діму додому. В інвалідному візку. Лікарі припускали, що ще не все втрачено, але повірити в це було складно. Швидше за все хлопець вже ніколи не зможе ходити.

А Діма, в кріслі, тихий та серйозний, навіть у свої 8 років зрозумів, що сталось щось дуже погане. Проте він не плакав і не боявся.

Оксана завезла сина в інвалідному візку в коридор. Зітхнувши, вона відкрила двері в сусідню кімнату. Звідти, кумедно перевалюючись на коротеньких лапках, виповзло руде волохате щеня. Воно забавно зморщило мордочку і довірливо притулилось до хлопчика.

-Діма, - мама серйозно глянула на сина, - ти обіцяв, що будеш виховувати собаку сам. Прийшов час дотриматися обіцянки...

* * *

Через півроку Діма почав вставати з крісла, але не міг зробити навіть декілька кроків. Він дуже швидко втомлювався і сідав назад.

Але через кілька місяців сталося диво: Діма повністю став на ноги. Тепер хлопець сам пішов гуляти з собакою, але вже дорослою, яку він назвав смішним і незрозумілим ім'ям Бендик. Діма йшов повільно, тримаючись за руку матері. Але йшов. Сам...

* * *

Пройшло 10 років. Бендик постарів і ледве пересував лапи. А уже вісімнадцятирічний Діма йшов поряд зі своїм улюбленцем, готовий виручити його. І хлопець знав, що цій собаці він зобов'язаний життям. Саме здійснена мрія - песик Бендик- подарувала Дімі надію на життя, вселила в нього оптимізм і бажання боротися до кінця. Вони йшли поруч - юнак, що накульгує і старий пес. Але їм було так добре разом.

Рейтинг: нет
(голосов: 0)
Опубликовано 04.04.2013 в 22:04
Прочитано 1353 раз(а)

Нам вас не хватает :(

Зарегистрируйтесь и вы сможете общаться и оставлять комментарии на сайте!