Душа маленька

Душа маленька рветься в бій

від стому заніміли руки

і озираючись в німій,

як браття - спопелілі муки.

Що од темна і до світанку

немов орли на висоті,

чекають тихо, тихо ранку...

щоби завдать удар з гори!

А ви ховаєтесь, що днини

і по норах, і по хатах

коли та матінка Країна

дітей ховає в бур’янах...

Коли сини і доньки пухнуть,

а ти кримеза на печі,

сидиш і грієш, грієш вухо,

коли вони вже в далині,

летять маленькі, наче крила.

якийсь паркан вже біля них

і янгол білий наче днина

запросить в сад, до всіх своїх...