inspiratiOn

зап*ясток блідий

ще не звик до нової нитки.

що твій образ -

пшеничне волосся й тека.

та начеб у казці

[сторінки гортаючи швидко]

ти приносиш мені натхнення,

немов лелека.

я нічого не хочу казати.

я бачу небо,

і воно пшенично

прогинається під ногами.

який утішний

ефект такого плацебо:

я легко забуду,

що в мене

несправні гальма.

це завжди зі мною.

це щось непоправно гостре,

що чавить словесний сік,

щоб мені не бракло.

...та чи не тому ти

часом

ходиш, немов на розстріл

і крила лишаєш

удома

раптом побляклі?