Ти хто?

Ти хто? Питаю себе повсякчас,

Все дивлячись у мамине люстерко,

Я тінь, що втратила себе в той час,

Я тінь, що розтворилась в сьогоденні,

Живу сьогодні, мовби це не я

І плине час, проходить все повз мене,

Стою на місці, це не мій причал,

Чекаю я на знак правдивості із неба,

Я поспішаю жити в цей момент,

Щоб встигнути насититись тобою,

Цей погляд, подих, монумент,

Нічого не подіяти з собою.

І кожна ніч, немов остання ніч,

Я знаю, що продовження немає.

І кожний подих, поцілунок, зустріч,

Це наше счастя, гріх, прощення я не знаю.

В очах твоїх читаю ніжність, пристрасть

Такі не спільні між собою почуття,

Пробач, якщо для тебе просто прикрість,

Мої жіночі, щирі відчуття.

Тривожити твій спокій я не буду,

Твоє життя, це є твоє життя.

Та знай, що я ніколи не забуду,

Той час, що ми ходили в небуття.

І кожний раз, що ми були з тобою,

Все в пам'яті залишиться на вік,

Нічого не подіяти з собою,

На жаль, для мене ти важливий чоловік.