Случайные записи
Недавние записи
|
У ЗапоріжжіСтихотворение в жанрах: Драма, Иностранные языки
Ось оголений рівно чуб верхівки, Глави кудлатою козака-молодця, Термоситься на вітрі. Від наливки, Червонi щоки бравого бійця. Дніпро покрився слабкими брижами, І сонце рожевіє – ніч близька. А журавлі влаштували з чіжамі, Політ наввипередки уздовж лiска. Козача душа сповнена печалі, Про тих, кого залишив він в боях, І як би дивно птиці не пищали, Все буде змочені вус його в сльозах. Уж нету пороху, и шабля затупилась, Кінь постарів, протерлася сідло, На серці лише скорбота таїлась, І душу снігом смутку замело. - Гей, де ви, роки юності бурхливої? Козак волає у вечірню пустку, A ніч тиха, лише вітер пустотливий, Та зірки першого співчувають йому. Зневірившись, козак бере мотузку, На шию камінь вішає, йде, До річки він. І губить душу пусто, У холодній, темній, мертвою воді. © intem / Intem
Рейтинг: 5
Прочитано 2270 раз(а)
|