Старий двір

Старий двір бачу я здалека.

В нім руїни, а хати нема.

В ній колись я в дитинстві жила.

В цім дворі гралась я у м*яча.

Де все ділось? Куди загуло?

Та й життя тут мабудь не було.

Я не була вже всі двадцять літ.

Зник назовсім маленький мій слід.

Я припала лицем до землі,

Ти пробач мене земле, за ці всі роки.

Ти пробач мій будинок, що довго чекав.

Так і не дочекавшись к землі ти припав.

Що тепер буду я і робить?

Де на старість тепер буду жить?

Мій будинок мені відказав.

-"Я тебе дуже довго, дитино, чекав."