Случайные записи
Недавние записи
|
Тринадцята зимова нічТринадцята зимова ніч, або Різдво в Гердарі. Персонажі: - Тая, колядниця; - Віах, друг Таї, колядник; - Ковис, друг Таї, колядник; - Лорд Скірич; - Швець; - Нева, стара ткачиха; - Пек, добрий дух (Пролог) - Горошок; - Павутинка; - Міль; - Листочок; - Іполіта, цариця русалок; - Оберон, цар ельфів; - Титанія, цариця ельфів; - Іванко, друг Таї; - Амадеус, кразольд; - Клод, кразольд ; - Річард, гном; - Чарьлз, гном; - Петрик, відаль; І сцена Пролог П е к В вечірній час зібралися ми тут, Хоча можливо і в ранковий. Та я напевно не готовий розповісти вам всі події, Та думаю таки що я зумію. Я Пек, я добрий дух, Живу я в лісі, з ельфами лісними, Допомагаю тим, хто Пеком мене зве, А хто ж бо Робіном, того в ліс зло веде. Та все ж продовжу розповідь я вам, Що грати буду тут не сам. Впродовж цієї п’єси, Представляться тут вам, І принци і принцеси. Тож здержуйте вже гам. А ми скоріш почнімо! Розповідати я буду вам впродовж всієї п’єси, всі події! Почнімо друзі! Подвір`я К о в и с а. Входять колядники В і а х, Т а я та К о в и с. К о в и с Зустрілись ми в зимовий час, В дорогу збираємось в раз. Т а я Крізь поля і незгоди, Крізь ліси і болота. Ми враз примчимося до вас!
В і а х Дванадцять ночей ми будемо подорожувати, а на тринадцяту відправимось додому. К о в и с Так, так, так! Тож щоб встигнути обійти всі будинки нашого повіту, треба відправлятися прямо зараз! Т а я Але ж не можна вирушати без Різдвяної зірки! Віаху, мерщій принеси її. Віах йде за зіркою. К о в и с Щойно він її принесе вирушимо. До речі а ось і він! Входить Віах. В і а х Приніс я вам зорю, Держіть, бо ой горю! Ковис бере зірку. К о в и с Ходімо, ходімо, Ходімо, нам час! Т а я Відправимось друзі в дорогу! К о в и с Ходімо, ходімо, Ходімо нам час! В і а х Помолимось спершу всі богу! Всі стають молитися В с і Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни Світлом науки і знання Нас, дітей, просвіти, В чистій любові до краю, Ти нас, Боже… Гамір за сценою Т а я Ой, що це. що це? Ой, ходім мерщій! К о в и с Та не хвилюйся то лише вовки! В і а х Які вовки? Тут бігають лише Банани. Ой. Що таке я говорю, Барани, точно це барани і овечки. Веселі …. К о в и с Ну годі розповідей вже! Бо Тая права! Нам час в дорогу, То ж ходім! Всі йдуть. ІІ сцена Вулиця. Віє вітер. Входять колядники Т а я Куди підем спочатку? К о в и с Не знаю я, та все ж ходім у першу ліпшу хату. Бо холодно на дворі вже! В і а х А перша хата то шевця, Ну що ж ходім, коли так треба! Всі заходять до хати лунає музика підходить швець, музика зникає. Ш в е ц ь Чого ви хочите? В с і Колядувати! Ш в е ц ь Ну раз колядувати - колядуйте! В с і (Співають колядку, та всіх обриває швець) Ш в е ц ь Ну годі! Годі! Чого розспівались! Йдіть геть! К о в и с Ходімо, друзі! Бачу нам не раді! Виходять з хати. Підходить Іванко. І в а н к о Тая, тая йди до нас! Тебе Гануся кличе! Т а я Ой, друзі вибачте я зараз, бо це ж Іванко мене кличе… Тая і Іванко йдуть. В і а х Що ходімо до старої Неви? Щось наколядуємо? К о в и с Так, звісно. Та спершу я хочу в тебе запитати. Ці запитання мені загадав Пек, одного разу. Тож слухай. І ви також (Показує на глядачів) Якою рукою краще розмішувати чай? І Яке слово починається трьома літерами «Г» і закінчується трьома літерами «Я»? В і а х Треба подумати навіть не знаю. (До глядачів) А ви? (Всі розгадують) К о в и с Ну все годі ігор нам вже час! В і а х Ой дивися це ж Тарас? К о в и с Ходімо вже! Тарас бо вдома, захворів! Заходять до хати Неви. Тихо горить свічка. Н е в а Ну що, колядники? Зайшли до мене ви – Колядувати? В і а х Колядувати, тітко Нево, колядувати! Н е в а Яка ж я тобі тітка?! Ех , Ну гаразд, Колядуйте! В с і (Колядують до кінця) Н е в а (Тримає в руках свічку) Ну й гарно ж ви колядуєте! Тримайте мою свічку, Це – подарунок. Коли вона горітиме, Ви ніколи не заблукаєте! В і а х Дякуємо, бувайте! Виходять з хати. До них підходить Тая, дивиться на свічку. В і а х О, Боже як багато снігу. А нам іще іти й іти! Мовчки йдуть зі свічкою спереду. П е к І я з вами і знову я тут, І що ж я вам хочу сказати. Що будуть вони дванадцять ночей, Подорожувати. А ж на останню, Тринадцяту, себто. Ось що із ними тут сталось. Пек йде. ІІІ сцена Подвір`я Лорда Скірича. Летить стурбований Горошок, а за ним Павутинка. Г о р о ш о к Ой, Боже, що ж це буде! Чарівний пил згубив! Ніхто ж вже не забуде, Як в ліс у наш ходив! А пил же приведе! Він кожного веде, Хто тронеться до нього. Той знатиме дорогу. Ой, Боже, Боже, Що ж це буде, Ніхто дорогу не забуде! Стурбований Горошок летить геть. Підлітає Павутинка Павутинка Ой, що я бачу?! Що це? Що?! Невже чарівний пил?! Царівні це не до вподоби буде! Вона цього вже не забуде! Вони давно вже ворогують із царем! А це іще одна краплина буде! Летить геть(також стурбована). Залітає Пек. П е к Так, вона права! Не до вподоби буде це Титанії , Царівні ельфів! Вона ж бо ворогує вже давно з царем. А ось самі й подивіться, що в нас в лісі діється! Показуючи на дерева летить геть. З-за дерев виходять Титанія з одного боку. Оберон з іншого. Наближаються один до одного. За Обероном летять Пек, Амадеус, Клод, Іполіта. За Титанією Міль, Чарльз, Річард, Листочок, Петрик. О б е р о н І довго будеш ти, Титаніє так грати. Вже час тобі Ділитись, й віддавати. Вже Петрик он великий, Вже час йому… Та що ж оце верзу?! Віддай мені його, Титаніє, віддай! Т и т а н і я Ні, ні і ні! Я тисячу разів казала «Ні!» Не дам тобі його я! Не віддам! Ще з віку із малого, Коли, ще ми в Британії жили, Його зростила Королева. І мовила мені, Що жити буде він на Полтавщині, У чарівній країні – Україні! Що я колись сюди прибуду, Прихильність я його добуду, І буде він мені служить, І в правду завжди ворожить! Бо він же відаль… О б е р о н О, полиньмо швидше в даль! Титанія ж бо ця не піддається Ні одному із доказів моїх! Вона – як демон, Що літає по ночам, Шугає в темряву, І знову повертає. Ходімо звідси, Бо сум мене вже покриває! Йде геть. За ним йдуть Пек, Амадеус та Іполіта. Т и т а н і я Чому ж лишився ти? О, Клоде? Невже ти розумієш, Що не можу Віддати Оберону , Петруся? К л о д Можливо й так. Та я Не розумію – Чому не в змозі Ви обоє, Вирощувати Петруся? Так, так! Вирощувати! Буцім би це квітка! Чарівна, дивна і значна? Т и т а н і я О, Боже! Й ти не розумієш… Йде геть. За нею йдуть Міль, Чарльз, Річард, та Листочок. К л о д Чому ж лишився ти, Петрусь?! П е т р и к Всіма Богами я клянусь, Що зачарований я був! До речі де це я? І що це все за страхіття? К л о д Невже це правда? Слухай, слухай! Магічний я Крезольд!.. І по законам, по лісним, Не маю права відпускати! Щоб став ти хлопцем громіздким, Я маю сон на тебе під наслати. Але я покровитель Чар, Мистецтва, Музики і Танцю. І хай я буду вже бунтар! Танцюй скоріш Гальярдо, бранцю! А як станцюєш відпущу! П е т р и к Не вмію гарно танцювати… Тож доведеться пропадати... Залітає Пек. П е к Я вашу розмову почув! І мушу вам сказати, Що, щось недобре я відчув. Ой, доведеться вам тікати! Та все ж тобі допоможу! Не треба танцювати! Я Клода за ніс повожу, Та вже вам час тікати! Тримайте ви оцю зорю. І путників зустрінете в дорозі, Скажіть ви щось на кшталт: «Молю!» Не будете ховатися в рогозі! К л о д Так, так! О, добрий Пек! Ми дякуєм тобі за все! Але нам час в дорогу. Підтвердив ти мою тривогу! П е к Good road, my Friend! К л о д Good road, good road… Петрусь та Клод летять в один бік, Пек в інший. ІV сцена Вулиця поблизу замку Лорда Скірича. Йдуть Віах, Тая та Ковис. К о в и с Багато ми вже будинків пройшли, І нарешті сюди ми дійшли. Тут Лорд Скірич живе, Він добро все своє, У будинку у цім береже. Лиш до нього лишилось сходить. В і а х О, ні! Але ж він злий мов швець, Не треба йти! Хай йому грець!
Т а я Але останній дім це! Більш нема, Скінчилась наша вже ходьба, Не треба більше нам блукать, Не треба вже колядувать. Вже завершилась кропітка, Ця нашая робота. К о в и с Так, гарно кажеш. Але, нам ще треба зайти до Лорда, і лиш тоді відправимось додому. Це – остання оселя і тому треба віднестися до нього з шанобою. Та годі пустих балачок! Lege artis ми повинні виконати се завдання! В і а х Раз ти згадав про латинь: Benedicite, тобто в добрий час, і в добрий путь. Йдуть до замку. Тая стукає. Двері відкриває Лорд Скірич. В с і Вітаємо ми вас у добрий час, Нехай в ваш дім несуться лиш доброти, Нехай не буде вам роботи. І буде лиш добробут в Вашім домі. Л о р д Ну годі вже звели до в томи, Заходьте як колядувать схотіли, В ногах бо правди вже нема. Якби ще ви на лаві сіли була б вже вам мольба. Заходять до хати. Ну! То чого ви стали? Колядувать прийшли То колядуйте! Стукіт в двері. Ой, зачекайте! Стійте! Годі! Як кажуть у народі: «Немає худа без добра.» Тож і добра без худа. Нема. Ідуть на двір ви задній, Погуляйте. Мене ви там чекайте
Тая, Віах та Ковис йдуть на задній двір. Лорд Скірич в інший бік. Подвір`я Лорда Скірича. Росте дивне дерево. Т а я Ой, щось підказує мені, Не добре це… Не добре… К о в и с Можливо ти й права, Та все це лиш слова. Нам треба думати, Що з Лордом нам робити, В і а х Яка різниця! Бо ж явно нам його не бити! Т а я Різниці певної нема! Ходімо краще всі до деревця, Оцього, чарівного. Дізнаймось, що це, Та для чого? К о в и с Я не піду!.. Не хочу я! В і а х Ага! Злякався! Не бачив я у жодній із осель, Такого страху пред новим! Клянуся, Богом, викликав тебе б я на дуель! К о в и с Поменше слів! Ходім мерщій! А на дуель я б не прийшов! Віах/Тая Чому це?! К о в и с Та лиш тому що ж як казав ти, Я боягуз. В і а х Я не казав тако… Т а я Ну годі вам! Що завелися! Дивіться щось висить, На гіллі чарівнім. І вітерцем від нього віє, Таким приємним, Запашним! К о в и с Цікаво що ж це? Тая знімає мішечок з дерева І випадково висипає чарівний пил собі на черевики. В і а х О, що вже в тебе сталось? Почвари вже ввижаються тобі? Чи може то мені згадалось, Як снилось диво це мені? Т а я Тобі нічого здалося. Це впав мішечок з порохом якимсь.
К о в и с І що ж це й порох дав тобі за чари. Як вже питав Віах, Не маряться почвари? Т а я Насмішки ваші недоречні, Я зараз покажу шляхи безпечні, Хоче можливо і страшні, Ходімо друзі, Час вже йти мені! К о в и с Але Куди?! Куди?! Куди?! Віах та Ковис йдуть за Таєю. К о в и с Ой, де ми? Що це за місцина? Куди ж нас Тая завела? Т а я Я не знаю, але здається мені, що це таємниця повитий чарівний ліс Гердар. К о в и с Можливо. Та хто його знає! А пам`ятаєте ту свічку, котру нам подарувала Нева, треба її засвітити. Намагаються запалити свічку. Т а я Схоже вона навіки згасла. К о в и с Можливо, Не біде ж вона горіти вічно. Ту тоді ходімо, куди очі дивляться. В і а х Угу, Така темінь, що й очі не дивляться… Блукають лісом, раптом бачать поляну, на якій горить світло. К о в и с Дивіться, там світло якесь. Т а я Та ні, тобі здалося. К о в и с Та хай же мені грець, Як вже на теє повелося! Світло зникає. К о в и с Ох, зникло… В і а х Та все ж ходім туди Т а я Ходім! Йдуть на поляну. К о в и с Ну що, ж ми тут! І хто ж нам вкаже далі шлях. Нехай метелі не метуть, Бо схоже підем по полях! Т а я Чому ти засмутився так? Невже тому що заблукали. К о в и с (Сам до себе) Тому що люди добрі стали! (До Т а ї) Я не сумний, але усе ж. Ніхто дорогу нам не вкаже!
В і а х І хто ж це каже?! Помічає дороговказ Т а я А ось дивіться що це? К о в и с Це щось немов дороговказ. Т а я Ходім, подивимося! В і ах Так, ходім! К о в и с (Читає) Праворуч – «Озеро» Ліворуч – «Місто» А прямо ж – «Поляна» Т а я Не вірю я чомусь цьому дороговказу! К о в и с Чекайте світло в далечінь, Скрізь ті дерева ось, Несеться. В і а х Це схоже хтось сюди ж бо преться! Т а я Віах, потихше, Цить, помовч. Підлітає Пек. П е к (Сам до себе) Ось путники, Але ж Клод з Петриком, У тій частині лісу, На узліссі Спочивають. Цих путників чекають. Нічого, дам я вогник їм, Як добре скажуть хто я. Або ж я щастя їхнє з`їм, Як відають про Робіна вони. Ці путники-воли! В і а х О, хто ти дух?! Невже ти злий , Чи добрий ти? К о в и с (До Віаха) Мовчи Віаху, Робін це! (До Пека) О, любий духу, Володарю лісний. Почули ми «прослуху» Що ти дороговказ чарний. П е к (До себе) Зазнав я слави бачу немалої, Гаразд дам вогник їм. (До друзів) Так, я це. Ну а ви повинно ж бути в лісі заблукали. Чого ж мене ви не гукали? Тримайте дам я вогник вам. Неначе друзям-ворогам. Ви піднесіть його туди. Де бачите обман І правду вкаже вогник вам. Бувайте! Летить геть. К о в и с Ходім, мерщій до вказівника! Дізнаємось, що там за таємниця. Тая підходить до вказівника підсвічує вогником і читає. Т а я Прямо – Діброва, Ліворуч – Озеро. Праворуч – Поляна. К о в и с Ну це вже інше діло! Нам треба вирушати! Праворуч Тая, Ліворуч же я. А прямо підеш ти Віаху. Вони розійшлися кожен по своїй дорозі а на поляну вилетів Пек П е к Ну що ж розійшлися вони по дорогам, Кожен по своїй, І невідомо що станеться з ними далі, Та все ж давай те поглянемо ось доречі йде Віах. Підлітає до нього ззаду... © Pu_Co_ / Тыква
Рейтинг: нет
Прочитано 1592 раз(а)
|