Зарегистрируйтесь и войдите на сайт:
Литературный клуб «Я - Писатель» - это сайт, созданный как для начинающих писателей и поэтов, так и для опытных любителей, готовых поделиться своим творчеством со всем миром. Публикуйте произведения, участвуйте в обсуждении работ, делитесь опытом, читайте интересные произведения!
Добавить в избранное

Тринадцята зимова ніч, або Різдво в Гердарі.


Персонажі:

- Тая, колядниця;

- Віах, друг Таї, колядник;

- Ковис, друг Таї, колядник;

- Лорд Скірич;

- Швець;

- Нева, стара ткачиха;

- Пек, добрий дух (Пролог)

- Горошок;

- Павутинка;

- Міль;

- Листочок;

- Іполіта, цариця русалок;

- Оберон, цар ельфів;

- Титанія, цариця ельфів;

- Іванко, друг Таї;

- Амадеус, кразольд;

- Клод, кразольд ;

- Річард, гном;

- Чарьлз, гном;

- Петрик, відаль;


І сцена


Пролог


П е к В вечірній час зібралися ми тут,

Хоча можливо і в ранковий.

Та я напевно не готовий

розповісти вам всі події,

Та думаю таки що я зумію.

Я Пек, я добрий дух,

Живу я в лісі, з ельфами лісними,

Допомагаю тим, хто Пеком мене зве,

А хто ж бо Робіном, того в ліс зло веде.

Та все ж продовжу розповідь я вам,

Що грати буду тут не сам.

Впродовж цієї п’єси,

Представляться тут вам,

І принци і принцеси.

Тож здержуйте вже гам.

А ми скоріш почнімо!

Розповідати я буду вам впродовж всієї п’єси,

всі події! Почнімо друзі!


Подвір`я К о в и с а.

Входять колядники В і а х, Т а я та К о в и с.


К о в и с Зустрілись ми в зимовий час,

В дорогу збираємось в раз.


Т а я Крізь поля і незгоди,

Крізь ліси і болота.

Ми враз примчимося до вас!

В і а х Дванадцять ночей ми будемо подорожувати, а на тринадцяту відправимось додому.


К о в и с Так, так, так! Тож щоб встигнути обійти всі будинки нашого повіту, треба відправлятися прямо зараз!


Т а я Але ж не можна вирушати без Різдвяної зірки! Віаху, мерщій принеси її.


Віах йде за зіркою.


К о в и с Щойно він її принесе вирушимо. До речі а ось і він!


Входить Віах.


В і а х Приніс я вам зорю,

Держіть, бо ой горю!


Ковис бере зірку.


К о в и с Ходімо, ходімо,

Ходімо, нам час!


Т а я Відправимось друзі в дорогу!


К о в и с Ходімо, ходімо,

Ходімо нам час!


В і а х Помолимось спершу всі богу!


Всі стають молитися


В с і

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни


Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже…


Гамір за сценою


Т а я Ой, що це. що це?

Ой, ходім мерщій!


К о в и с Та не хвилюйся то лише вовки!


В і а х Які вовки? Тут бігають лише Банани.

Ой. Що таке я говорю, Барани, точно це барани і овечки. Веселі ….


К о в и с Ну годі розповідей вже!

Бо Тая права!

Нам час в дорогу,

То ж ходім!


Всі йдуть.


ІІ сцена


Вулиця. Віє вітер.


Входять колядники


Т а я Куди підем спочатку?


К о в и с Не знаю я, та все ж ходім у першу ліпшу хату. Бо холодно на дворі вже!


В і а х А перша хата то шевця,

Ну що ж ходім, коли так треба!


Всі заходять до хати лунає музика підходить швець, музика зникає.


Ш в е ц ь Чого ви хочите?


В с і Колядувати!


Ш в е ц ь Ну раз колядувати - колядуйте!


В с і (Співають колядку, та всіх обриває швець)


Ш в е ц ь Ну годі! Годі! Чого розспівались! Йдіть геть!


К о в и с Ходімо, друзі! Бачу нам не раді!


Виходять з хати. Підходить Іванко.


І в а н к о Тая, тая йди до нас!

Тебе Гануся кличе!


Т а я Ой, друзі вибачте я зараз, бо це ж Іванко мене кличе…


Тая і Іванко йдуть.


В і а х Що ходімо до старої Неви?

Щось наколядуємо?


К о в и с Так, звісно. Та спершу я хочу в тебе запитати. Ці запитання мені загадав Пек, одного разу. Тож слухай. І ви також (Показує на глядачів) Якою рукою краще розмішувати чай? І Яке слово починається трьома літерами «Г» і закінчується трьома літерами «Я»?


В і а х Треба подумати навіть не знаю. (До глядачів) А ви?


(Всі розгадують)


К о в и с Ну все годі ігор нам вже час!


В і а х Ой дивися це ж Тарас?


К о в и с Ходімо вже! Тарас бо вдома, захворів!


Заходять до хати Неви. Тихо горить свічка.


Н е в а Ну що, колядники?

Зайшли до мене ви – Колядувати?

В і а х Колядувати, тітко Нево, колядувати!


Н е в а Яка ж я тобі тітка?! Ех , Ну гаразд, Колядуйте!


В с і (Колядують до кінця)


Н е в а (Тримає в руках свічку)

Ну й гарно ж ви колядуєте!

Тримайте мою свічку,

Це – подарунок.

Коли вона горітиме,

Ви ніколи не заблукаєте!


В і а х Дякуємо, бувайте!


Виходять з хати. До них підходить Тая, дивиться на свічку.


В і а х О, Боже як багато снігу. А нам іще іти й іти!


Мовчки йдуть зі свічкою спереду.


П е к І я з вами і знову я тут,

І що ж я вам хочу сказати.

Що будуть вони дванадцять ночей,

Подорожувати.

А ж на останню,

Тринадцяту, себто.

Ось що із ними тут сталось.


Пек йде.


ІІІ сцена

Подвір`я Лорда Скірича.

Летить стурбований Горошок, а за ним Павутинка.


Г о р о ш о к Ой, Боже, що ж це буде!

Чарівний пил згубив!

Ніхто ж вже не забуде,

Як в ліс у наш ходив!

А пил же приведе!

Він кожного веде,

Хто тронеться до нього.

Той знатиме дорогу.

Ой, Боже, Боже,

Що ж це буде,

Ніхто дорогу не забуде!


Стурбований Горошок летить геть. Підлітає Павутинка


Павутинка Ой, що я бачу?!

Що це? Що?!

Невже чарівний пил?!

Царівні це не до вподоби буде!

Вона цього вже не забуде!

Вони давно вже ворогують із царем!

А це іще одна краплина буде!


Летить геть(також стурбована). Залітає Пек.


П е к Так, вона права!

Не до вподоби буде це

Титанії , Царівні ельфів!

Вона ж бо ворогує вже давно з царем.

А ось самі й подивіться, що в нас в лісі діється!


Показуючи на дерева летить геть. З-за дерев виходять Титанія з одного боку. Оберон з іншого. Наближаються один до одного. За Обероном летять Пек, Амадеус, Клод, Іполіта. За Титанією Міль, Чарльз, Річард, Листочок, Петрик.


О б е р о н І довго будеш ти,

Титаніє так грати.

Вже час тобі

Ділитись, й віддавати.

Вже Петрик он великий,

Вже час йому…

Та що ж оце верзу?!

Віддай мені його,

Титаніє, віддай!


Т и т а н і я Ні, ні і ні!

Я тисячу разів казала «Ні!»

Не дам тобі його я!

Не віддам!

Ще з віку із малого,

Коли, ще ми в Британії жили,

Його зростила Королева.

І мовила мені,

Що жити буде він на Полтавщині,

У чарівній країні – Україні!

Що я колись сюди прибуду,

Прихильність я його добуду,

І буде він мені служить,

І в правду завжди ворожить!

Бо він же відаль…


О б е р о н О, полиньмо швидше в даль!

Титанія ж бо ця не піддається

Ні одному із доказів моїх!

Вона – як демон,

Що літає по ночам,

Шугає в темряву,

І знову повертає.

Ходімо звідси,

Бо сум мене вже покриває!


Йде геть. За ним йдуть Пек, Амадеус та Іполіта.


Т и т а н і я Чому ж лишився ти?

О, Клоде?

Невже ти розумієш,

Що не можу

Віддати Оберону , Петруся?


К л о д Можливо й так.

Та я

Не розумію – Чому не в змозі

Ви обоє,

Вирощувати Петруся?

Так, так! Вирощувати!

Буцім би це квітка!

Чарівна, дивна і значна?


Т и т а н і я О, Боже! Й ти не розумієш…


Йде геть. За нею йдуть Міль, Чарльз, Річард, та Листочок.


К л о д Чому ж лишився ти, Петрусь?!


П е т р и к Всіма Богами я клянусь,

Що зачарований я був!

До речі де це я?

І що це все за страхіття?


К л о д Невже це правда?

Слухай, слухай!

Магічний я Крезольд!..

І по законам, по лісним,

Не маю права відпускати!

Щоб став ти хлопцем громіздким,

Я маю сон на тебе під наслати.

Але я покровитель Чар,

Мистецтва, Музики і Танцю.

І хай я буду вже бунтар!

Танцюй скоріш Гальярдо, бранцю!

А як станцюєш відпущу!


П е т р и к Не вмію гарно танцювати…

Тож доведеться пропадати...


Залітає Пек.


П е к Я вашу розмову почув!

І мушу вам сказати,

Що, щось недобре я відчув.

Ой, доведеться вам тікати!

Та все ж тобі допоможу!

Не треба танцювати!

Я Клода за ніс повожу,

Та вже вам час тікати!

Тримайте ви оцю зорю.

І путників зустрінете в дорозі,

Скажіть ви щось на кшталт: «Молю!»

Не будете ховатися в рогозі!


К л о д Так, так! О, добрий Пек!

Ми дякуєм тобі за все!

Але нам час в дорогу.

Підтвердив ти мою тривогу!


П е к Good road, my Friend!


К л о д Good road, good road…


Петрусь та Клод летять в один бік, Пек в інший.


ІV сцена

Вулиця поблизу замку Лорда Скірича.


Йдуть Віах, Тая та Ковис.


К о в и с Багато ми вже будинків пройшли,

І нарешті сюди ми дійшли.

Тут Лорд Скірич живе,

Він добро все своє,

У будинку у цім береже.

Лиш до нього лишилось сходить.


В і а х О, ні! Але ж він злий мов швець,

Не треба йти! Хай йому грець!

Т а я Але останній дім це!

Більш нема,

Скінчилась наша вже ходьба,

Не треба більше нам блукать,

Не треба вже колядувать.

Вже завершилась кропітка,

Ця нашая робота.


К о в и с Так, гарно кажеш. Але, нам ще треба зайти до Лорда, і лиш тоді відправимось додому. Це – остання оселя і тому треба віднестися до нього з шанобою. Та годі пустих балачок! Lege artis ми повинні виконати се завдання!


В і а х Раз ти згадав про латинь: Benedicite, тобто в добрий час, і в добрий путь.


Йдуть до замку. Тая стукає.

Двері відкриває Лорд Скірич.


В с і Вітаємо ми вас у добрий час,

Нехай в ваш дім несуться лиш доброти,

Нехай не буде вам роботи.

І буде лиш добробут в Вашім домі.


Л о р д Ну годі вже звели до в томи,

Заходьте як колядувать схотіли,

В ногах бо правди вже нема.

Якби ще ви на лаві сіли була б вже вам мольба.


Заходять до хати.


Ну! То чого ви стали? Колядувать прийшли

То колядуйте!


Стукіт в двері.


Ой, зачекайте! Стійте! Годі!

Як кажуть у народі:

«Немає худа без добра.»

Тож і добра без худа.

Нема.

Ідуть на двір ви задній,

Погуляйте.

Мене ви там чекайте

Тая, Віах та Ковис йдуть на задній двір. Лорд Скірич в інший бік.

Подвір`я Лорда Скірича. Росте дивне дерево.


Т а я Ой, щось підказує мені,

Не добре це… Не добре…


К о в и с Можливо ти й права,

Та все це лиш слова.

Нам треба думати,

Що з Лордом нам робити,


В і а х Яка різниця!

Бо ж явно нам його не бити!


Т а я Різниці певної нема!

Ходімо краще всі до деревця,

Оцього, чарівного.

Дізнаймось, що це,

Та для чого?


К о в и с Я не піду!..

Не хочу я!


В і а х Ага! Злякався!

Не бачив я у жодній із осель,

Такого страху пред новим!

Клянуся, Богом, викликав тебе б я на дуель!


К о в и с Поменше слів! Ходім мерщій!

А на дуель я б не прийшов!


Віах/Тая Чому це?!


К о в и с Та лиш тому що ж як казав ти,

Я боягуз.


В і а х Я не казав тако…


Т а я Ну годі вам!

Що завелися!

Дивіться щось висить,

На гіллі чарівнім.

І вітерцем від нього віє,

Таким приємним,

Запашним!


К о в и с Цікаво що ж це?


Тая знімає мішечок з дерева І випадково висипає чарівний пил собі на черевики.


В і а х О, що вже в тебе сталось?

Почвари вже ввижаються тобі?

Чи може то мені згадалось,

Як снилось диво це мені?


Т а я Тобі нічого здалося.

Це впав мішечок з порохом якимсь.


К о в и с І що ж це й порох дав тобі за чари.

Як вже питав Віах,

Не маряться почвари?


Т а я Насмішки ваші недоречні,

Я зараз покажу шляхи безпечні,

Хоче можливо і страшні,

Ходімо друзі, Час вже йти мені!


К о в и с Але Куди?! Куди?! Куди?!


Віах та Ковис йдуть за Таєю.

К о в и с Ой, де ми? Що це за місцина?

Куди ж нас Тая завела?


Т а я Я не знаю, але здається мені, що це таємниця повитий чарівний ліс Гердар.


К о в и с Можливо. Та хто його знає! А пам`ятаєте ту свічку, котру нам подарувала Нева, треба її засвітити.


Намагаються запалити свічку.


Т а я Схоже вона навіки згасла.


К о в и с Можливо, Не біде ж вона горіти вічно. Ту тоді ходімо, куди очі дивляться.


В і а х Угу, Така темінь, що й очі не дивляться…


Блукають лісом, раптом бачать поляну, на якій горить світло.


К о в и с Дивіться, там світло якесь.


Т а я Та ні, тобі здалося.


К о в и с Та хай же мені грець,

Як вже на теє повелося!


Світло зникає.


К о в и с Ох, зникло…


В і а х Та все ж ходім туди


Т а я Ходім!


Йдуть на поляну.

К о в и с Ну що, ж ми тут!

І хто ж нам вкаже далі шлях.

Нехай метелі не метуть,

Бо схоже підем по полях!


Т а я Чому ти засмутився так?

Невже тому що заблукали.


К о в и с (Сам до себе)

Тому що люди добрі стали!

(До Т а ї)

Я не сумний, але усе ж.

Ніхто дорогу нам не вкаже!

В і а х І хто ж це каже?!


Помічає дороговказ


Т а я А ось дивіться що це?


К о в и с Це щось немов дороговказ.


Т а я Ходім, подивимося!


В і ах Так, ходім!


К о в и с (Читає)

Праворуч – «Озеро»

Ліворуч – «Місто»

А прямо ж – «Поляна»


Т а я Не вірю я чомусь цьому дороговказу!


К о в и с Чекайте світло в далечінь,

Скрізь ті дерева ось,

Несеться.


В і а х Це схоже хтось сюди ж бо преться!


Т а я Віах, потихше,

Цить, помовч.


Підлітає Пек.


П е к (Сам до себе)

Ось путники,

Але ж Клод з Петриком,

У тій частині лісу,

На узліссі

Спочивають.

Цих путників чекають.

Нічого, дам я вогник їм,

Як добре скажуть хто я.

Або ж я щастя їхнє з`їм,

Як відають про Робіна вони.

Ці путники-воли!


В і а х О, хто ти дух?! Невже ти злий ,

Чи добрий ти?


К о в и с (До Віаха)

Мовчи Віаху, Робін це!

(До Пека)

О, любий духу,

Володарю лісний.

Почули ми «прослуху»

Що ти дороговказ чарний.


П е к (До себе)

Зазнав я слави бачу немалої,

Гаразд дам вогник їм.

(До друзів)

Так, я це.

Ну а ви повинно ж бути в лісі заблукали.

Чого ж мене ви не гукали?

Тримайте дам я вогник вам.

Неначе друзям-ворогам.

Ви піднесіть його туди.

Де бачите обман

І правду вкаже вогник вам.

Бувайте!


Летить геть.


К о в и с Ходім, мерщій до вказівника! Дізнаємось, що там за таємниця.


Тая підходить до вказівника підсвічує вогником і читає.


Т а я Прямо – Діброва,

Ліворуч – Озеро.

Праворуч – Поляна.


К о в и с Ну це вже інше діло!

Нам треба вирушати!

Праворуч Тая,

Ліворуч же я.

А прямо підеш ти Віаху.


Вони розійшлися кожен по своїй дорозі а на поляну вилетів Пек


П е к Ну що ж розійшлися вони по дорогам,

Кожен по своїй,

І невідомо що станеться з ними далі,

Та все ж давай те поглянемо ось доречі йде Віах.


Підлітає до нього ззаду...

Рейтинг: нет
(голосов: 0)
Опубликовано 01.11.2013 в 19:44
Прочитано 1592 раз(а)

Нам вас не хватает :(

Зарегистрируйтесь и вы сможете общаться и оставлять комментарии на сайте!