Зарегистрируйтесь и войдите на сайт:
Литературный клуб «Я - Писатель» - это сайт, созданный как для начинающих писателей и поэтов, так и для опытных любителей, готовых поделиться своим творчеством со всем миром. Публикуйте произведения, участвуйте в обсуждении работ, делитесь опытом, читайте интересные произведения!

Самотність

Стихотворение в жанрах: Иностранные языки, Мелодрама, любовь
Добавить в избранное

В самотності немає забуття,

І одинокий вечір не несе покою.

Проходить, мов в один момент життя,

Життя, що було зв'язане з тобою.

Лиш в пам'яті залишені ті дні,

Що ми кохали так несамовито,

Здавалось ми у всесвіті одні,

І наше счастя небом оповито.

Плекали ми кохання, мов дитя,

Дитя жадане і народжене у муках.

Ми відчували жар серцебиття,

Та танули тілами у цих звуках.

Так палко цілував мої вуста,

В обіймах я тонула, від бажання,

Затьмарилась й крутилась голова,

Від нашого шаленого кохання.

Ми плинули по течії бажань,

Весь світ для нас був зайвим і порожнім.

Ніколи ти не знав таких кохань,

Для них ти був раніше не спроможній.

Ввірвалась я в твоє друге життя,

Мов вранішній весняний вітер, нежаданий,

І вирвала тебе в незабуття,

Таке солодке, пристрастне, давно бажане.

Та счастя наше надто вже крихке,

Приховане від всіх і від нікого.

Всі ночі, дні, звінки - таке рідке...

Для нас, для інших же нема нічого.

Моментами в неспокої життя,

Ми разом забуваємось в любові.

А в інші дні, години, в забуття,

Я поринаю від тупої болі.

Болить із кожним днем усе простіш,

І дихати стає мені поволі.

Надіюсь, любий мій, мене простиш,

За ці моменти туги, мимоволі.

В самотності немає каяття,

За обрану собі такую долю.

Мабуть, таке у нас у всіх життя,

І обираємо його ж по своїй волі.

Тужити я не буду в самоті,

Бо одинокий той, хто вже давно в зневірі!

А я піду в просторії лани,

В лани, де є можливостей в безмірі.

Рейтинг: нет
(голосов: 0)
Опубликовано 12.04.2014 в 00:42
Прочитано 1285 раз(а)

Нам вас не хватает :(

Зарегистрируйтесь и вы сможете общаться и оставлять комментарии на сайте!