Жар холодної сталі

Жар холодної сталі на кінці меча

Різали правду словами із злобою в очах

Рвали, шматали, шукали втіху в речах

Так от шукаючи тільки втрачали ми час

Здавалося, що прибуває, насправді все тільки втрачали

Здавалося щось назбирав, а за душею нічого немає

Лиш камінь зростав на душі і прірва зростала до раю

Завжди ми кудись поспішаєм, а от часу пожити немає

Тамуємо біль на душі, готуючи суміш із бруду

Давно вже забуте все те, що ти казав, незабуду

Давно вже позбулися ми тих добрих і щирих усмішок

Із слабшими тигри усі, із тигром нагадуєм мишок

Емоції ми відаємо лише окремими порціями

Герої усі на словах на битву нема добровольців

Звичайно, коли хата скраю і не турбує це зовсім

Он хай хтось інший виборює місце під сонцем

Навіщо нам кати, катуємо самі себе

Навіщо нам грати, душа і так в рай не ввійде

Навіщо нам знати, що щастя десь є, але де ?

Хтось мріє літати?.. Нічого скоро мине...