В небі

Коли безодня в тебе під ногами,

І вітер хлище по твоїм щокам,

Кохання те, що бу́ло до безтями,

Не віддане тепер ось тим думкам.

Розправиш крила, затамуєш подих,

Відкинеш з серця все таке тяжке,

Не відчуваєш ти розкаянь жодних,

Залишиш в небесах усе гірке.

Яскравий промінь сліпить тобі очі,

Ти линеш, тягнеш руки до тепла,

І вже нема земної мочі,

Сама від себе тут ти вже втекла.

Лиш поштовх ніг твоїх об трави,

Терпкий та ніжний аромат,

Покинута ти тут всіма вітрами,

Ображена на них тепер в стократ.

Блакить небес тепер над головою,

Ти вже не там, ти міцно не землі.

Вона устелена росистою травою,

Та не прихована в печальній млі.

Ти бу́ла там, ти дихала так вільно,

думки були далеко від життя,

Та почуття твоє настільки си́льно,

нема від нього й в небі укриття...́́́́